Груша Ніка належить до карликового дерева з високими показниками стійкості до заморозків і врожайності. Незважаючи на недавнє походження, сорт встиг прославитися серед споживачів і садівників-аматорів, тому що його вирізняють і відмінні смакові якості. Безпроблемно росте в північних регіонах, довго зберігається і легко транспортується на далекі відстані.
Походження та районування
Сорт груші Ніка був виведений вітчизняними селекціонерами на території Державної наукової установи ВНДІ генофонду та селекції плодових рослин імені І. І. Мичуріна.В. Мічуріна. Роботу очолював професор С.П. Яковлєв, але основні роботи здійснювалися Бандурко І. А., Акімовим М. Ю., Грибановським А. П. і Савельєвим Н. И.
В основу сорту лягли властивості Талгарської красуні, що забезпечили морозостійкість, стійкість до сухості та високу великоплідність, а також Дочка Зорі – сорт, відомий своєю врожайністю й ароматними плодами.
Ніка підходить для вирощування в Центральній частині Росії та північніших регіонах, районований у Центральному Чорнозем’ї, а з 2002 року її внесли до Державного реєстру і патентували.
Характеристика дерева
Ніка – унікальний сорт за всіма характеристиками, тому і користується підвищеним попитом. Пропонуємо ознайомитися з ними і вам.
Сорти-запилювачі
Ніка належить до сортів із частковою самоплідністю і на самоті може давати лише третину від своєї потенційної врожайності.
Найкраще для запилення підходять зимові сорти груш, такі як Дюшес, Світлянка, Рогнеда, Бере російська.
Багато хто віддає перевагу Вільямсу, Феєрії, Купаві, Ладі, Дюймовочці, які цвітуть і приносять плоди в подібні терміни.
Висота дерева та інші особливості рослини
Будучи карликовою, груша вирізняється компактними розмірами і висотою дерева до 3-4 м. Інші особливості:
- крона – куляста й акуратна;
- скелетні пагони – відходять від стовбура під кутом у 50-60 градусів, не мають опушення, але на поверхні присутні чечевички в малій кількості;
- товщина гілок – середня;
- кора – коричнева;
- листя – загострено-овальні, вигнутого типу і зеленого яскравого відтінку;
- листова пластина – середнього розміру, гладка і блискуча, з дрібнопилчастими щербинами на краях і слабо вираженими прожилками;
- квітки – білосніжні, великі;
- тип плодоношення – змішаний, оскільки зав’язі формуються на різних гілках (кільчатки, списи, плодові прути).
Крону не можна назвати густою, але з плином років вона стає ще рідшою. У сорту є схильність до дрібніння плодів і оголення крони, але цього можна уникнути за допомогою правильних і своєчасних обрізок.
Тривалість життя
Тривалість життя сорту Ніка точно не встановлена, але відомо, що при правильній посадці та догляді груші можуть плодоносити до 50 років (так заявлено оригінаторами). Ключовими факторами довговічності є періодична обрізка і якісний догляд за деревами.
Зимостійкість
Ніка продемонструвала високу морозостійкість під час випробувань, успішно витримуючи температурні падіння до -38 градусів. У реальних умовах садів у північних регіонах відзначаються лише незначні підмерзання, які не впливають на врожайність.
Термін дозрівання і врожайність
Дозрівання плодів починається в середні числа вересня, але до закінчення місяця рекомендується знімати груші для тривалого зберігання. Стиглі плоди зберігають свої якості до 95-105 днів і демонструють чудові смакові характеристики, особливо в більш теплих кліматичних умовах.
Врожайність сорту оцінюється в 150-154 центнера з гектара або 80-150 кг з дерева, з невеликою кількістю передзбирального осипання.
Циклічність плодоношення
Ніка входить у плодоношення до 4-6 року життя і показує стабільне щорічне плодоношення.
Стійкість до хвороб
Сорт має гарний імунітет до поширених хвороб груші, включно з паршею і бактеріальним опіком. Проте, можливі інфекції такими захворюваннями як цитоспорозне ураження і гниль плодів. Не виключені й атаки шкідливих комах. Рекомендується проводити профоприскування до і після цвітіння. Після опадання листя слід очистити ґрунт навколо дерев і провести перекопування.
Для захисту рослин від мишей, зайців, кротів і комах навесні проводять побілку стовбурів і скелетних гілок вапняним розчином. У період формування бутонів у груші застосовують обробку за допомогою бордоської рідини або інших захисних засобів для запобігання ураження шкідниками.
Опис плоду
Ці груші мають особливі характеристики, що вигідно відрізняють сорт від інших:
- Калорійність. Плоди мають високу харчову цінність і багаті цукром. У їхньому складі (на 100 г плоду) містяться: 10,1-10,2% цукру, 15,5-15,7% сухих розчинних речовин, 6,0-6,2 мг аскорбінової кислоти, 122 мл Р-активних речовин і 0,4% титрованих кислот.
- Смакові якості. Присмак вміщує в себе солодкість і легкі нотки кислинки, а в ароматі відчувається мускат. Терпкість відсутня, так само як і грануляція. Після дегустаційних досліджень сорт отримав оцінку в 4,4 бала.
- Розмір, колір і форма плоду. Фрукти відрізняються правильною грушоподібною формою і середніми розмірами – їхня вага варіюється від 140 до 180-200 г. Інші особливості плодів:
- колір у технічній зрілості – зелений;
- забарвлення у споживчій стиглості – жовто-червонуватий;
- шкірка – витончена, але міцна, з восковим нальотом і гладкою поверхнею;
- м’якоть – соковито-ніжна, кремового відтінку;
- підшкірні вкраплення – точки мають зелений колір, великий розмір і чіткі добре видимі контури;
- плодоніжка – середня за розмірами, вигнута і поставлена косо;
- воронка – невелика і вузька;
- чашечка – відкрита;
- блюдце – дрібно-широке;
- тип текстури м’якоті – дрібнозернистий, наполовину маслянистий, із середнім рівнем щільності.
- Використання. Груша входить до групи десертних сортів з універсальним призначенням. Із плодів виготовляють варення, компот, сік, начинки для кондитерських виробів, соуси для м’ясних страв. Груші можна сушити та заморожувати.
Найкраще плоди вживати свіжими, поки в них ще залишається ударна кількість вітаміну Р і С – це принесе незаперечну користь організму.
Специфіка вирощування та агротехнічні рекомендації
Вибір місця для посадки саджанців груші повинен ґрунтуватися на перевазі сонячних, відкритих ділянок з гарним дренажем, розташованих на пагорбі, щоб уникнути надмірної вологості та близькості ґрунтових вод (на відстані не менше 2-2,5 м від поверхні).
Інші важливі моменти посадки та подальшого догляду:
- Переважними є легкі суглинкові, піщані та чорноземні ґрунти.
- Між рядами саджанців рекомендується залишати проміжок у 6-8 м, а між деревами в ряду – 4-4,5 м.
- Посадкові ями готують завчасно, розміром 95х95 см, вносячи в ґрунт 30 кг перегною, 20 кг крупнофракційного піску (бажано річкового), деревне вугілля, фосфатний склад і сульфат калію. Дно ями зволожують, наливаючи 30 л води, одне з яких містить 2 ст. л. доломіту. л. доломіту. Потім насипають ґрунт і залишають його на 15-20 діб для охолодження.
- У перші два роки після посадки саджанці не потребують додаткового підживлення, оскільки достатньо підживлення було внесено під час висадки. Дорослі рослини навесні удобрюють органікою, розчиненою у водному середовищі:
- 250-270 г пташиного посліду на 5 л води;
- 15-17 г аміачної селітри;
- 90-110 г карбаміду.
- Восени вносять фосфор- і калійвмісні добрива, розподіляючи по верхньому шару землі і закладаючи в ґрунт: на 1 кв. м:
- Суперфосфат (25-30 г);
- хлористий калій (14-16 г);
- деревна зола (145-155 мл).
- Влітку застосовують підживлення, що містять магній, бор, мідь, цинк, уникаючи надмірного використання азотовмісних складів, щоб не стимулювати надмірний ріст листя на шкоду врожаю.
- Полив здійснюють у міру потреби, але не менше трьох разів на сезон:
- до початку бутонізації;
- через два тижні після першого поливу;
- після збору фруктів.
- Обрізку проводять кожної ранньої весни, видаляючи зістарені та підсохлі гілки, а живі вкорочують на 12-16 см для підтримання здорового стану і плодоношення крони.
- Восени прибирають слабкі пагони, що загущуються, з гілками знизу, а верхні обрізають за необхідності для стимулювання росту, обмежуючись не більше ніж 1/4 від загального обсягу. Елементи зрізів обробіть садовим антисептичним варом. Обрізку саджанців починають проводити на другий рік після посадки.
Переваги та недоліки сорту
Сорт груші за короткий час існування завоював популярність у садівників і фермерів завдяки таким характеристикам:
невибагливість до умов вирощування;висока стійкість до морозів;здатність до самовідновлення після ушкоджень;загальна стійкість до патогенів;компактність дерева;багатий щорічний врожай;низький відсоток плодів, що обсипаються до збору врожаю;чудові смакові якості плодів і їхній привабливий зовнішній вигляд;тривалий термін зберігання.
Груші Ніка відрізняються і бездоганним товарним виглядом, транспортабельністю, тривалим терміном збереження. Але є у неї і мінуси:
бажано висаджувати поруч рослини-запилювачі; в холодних регіонах плодоношення відзначається тільки на шостий рік; потрібно приділяти увагу підгодівлі та обрізкам.
Груша Ніка: відгуки
Микита Іванченко, 62 роки, Краснодар.Сорт зі стабільними врожаями і смачними плодами. Вони трохи більші за середні розміри і дуже соковиті. Але доводиться щороку проводити обрізки, інакше фрукти виростають дрібними. Анна Юзова, 55 років, Пермь.Для нашого регіону Ніка це найкращий варіант. Тому що зовсім не потрібно готувати дерева до зимівлі, а головне – укутувати і обкладати. Але ось влітку на плоди дуже злітаються оси, які виїдають солодку медову м’якоть. Це засмучує. Зоя Ващенко, 48 років, Мурманськ.Ми довго шукали відповідний для північного клімату сорт і в підсумку за порадою знайомих купили Ніку. Уже минуло 8 років і ми задоволені вибором. Найважливіше для нас, щоб гілки і коріння не підмерзали. На зиму ми укладаємо навколо стовбура сосновий лапник, а після присипаємо снігом. Начебто зимують дерева добре. Тільки раджу до 5-річного віку вкутувати стовбури агроволокном, тому що молоді деревця ще слабкі.
ПриховатиДодати свій відгук
| Ім’я, місто | |
| Оцінка (обов’язково) | Якщо зірки не реагують – оновіть сторінку. |
| Ваш відгук | |
Груша Ніка з’явилася порівняно недавно, але вже встигла поширитися по всіх регіонах нашої країни. Вона має особливість – у більш теплих регіонах плоди завжди солодші, тому для суворого клімату особливо рекомендується висаджувати дерева на максимально сонячних і піднесених ділянках.