Гексамітоз або дірчаста хвороба – небезпечна патологія, що викликається паразитами, яких можна розгледіти тільки під мікроскопом. Якщо своєчасно не вирішити проблему, практично вся риба в риборозплідних ставках і басейнах буде заражена.
Що таке гексамітоз
Гексамітоз (спіронуклеоз або октомітоз) – паразитарне (інвазійне) захворювання, що вражає морських і прісноводних риб. Його збудники – дипломонади. Це одноклітинні джгутиконосці Spironucleus, що мешкають у навколишньому середовищі. Цих джгутикових інфузорій ще називають флагеллатами.
Особливо багато паразитів, що викликають гексамітоз, у брудній воді. Вони здатні паразитувати в рибах, амфібіях, ссавцях. Джгутиконосці проникають як у дику, так і культурну рибу.
Найвідоміший вид дипломонад – Лямблії (Giardia), що спричиняють діарею в людей. Заразитися ним можна, заковтнувши воду у водоймі або басейні. Хлорка на цього паразита не діє.
Джгутиконосець під мікроскопом схожий на краплю. До тіла кріпиться кілька пар джгутиків, через які ці найпростіші й отримали свою назву. Максимальний розмір цього одноклітинного організму 12 мкм.
Причини захворювання
Найпоширенішою причиною активного поширення дипломонад, що призводить до спалаху гексамітозу в риб, є забруднення водойми.
Фактори, що провокують гексамітоз у риб, вирощуваних у ставках:
- зниження концентрації кисню у воді;
- порушення режиму харчування;
- одноманітне годування або різка зміна раціону;
- багато риби на одиницю об’єму водойми;
- утримання риб різного розміру в одному ставку;
- надлишок нітратів у воді;
- авітаміноз через дефіцит вітамінів, особливо групи B і C;
- стреси, викликані тими чи іншими маніпуляціями, наприклад, переміщенням зі ставка в ставок, перевезенням.
Гексамітоз, частіше за інших, вражає лососеві породи риб. У них захворювання проявляється зазвичай на боках і шкірі голови. Також схильні до інвазій коропи та білі амури. Сом і вугор можуть стати жертвами цих паразитів.
Суть захворювання
Риби можуть бути носіями джгутиконосців протягом усього життя, при цьому самі вони не хворіють на гексамітоз. І тільки коли складаються несприятливі умови, відбувається спалах захворювання. Хвороба вражає кишечник і жовчний міхур риб.
Джгутиконосці селяться в кишечнику, в ділянці, розташованій після шлунка. Тут паразити кишать у просвітах і калі. Паразит переноситься кров’ю по всьому організму – його чисельність стрімко зростає.
Буває хронічний гексамітоз. У культурних порід риб загострення спостерігається зазвичай восени та навесні. Серед “хроніків” фіксується підвищена смертність.
Симптоми хвороби
Про наявність захворювання можна здогадатися за зовнішніми симптомами. Шкіра риб покривається виразками, дірками і борознами різного розміру. Через них хворобу часто називають “дірковою”.
Екскременти
Про ураження гексамітозом можна судити за видозміною екскрементів. Вони набувають прозоро-білого кольору. Мають тягуче-слизову консистенцію. Анальний отвір набухає.
Зміна, що зачепила екскременти, пов’язана з процесом відторгнення клітин у кишківнику – вони-то і виділяються в складі в’язкого слизу. Інший варіант розладу функції травлення – виділяється майже неперетравлена їжа.
Поганий апетит
Хворі риби відмовляються від їжі. Якщо ураження не сильне, риба “плюється” по кілька разів беручи і випльовуючи корм. Така поведінка свідчить не про розбірливість риби в їжі, а про серйозні проблеми в організмі.
Після адекватного лікування апетит у риб нормалізується. Особливо швидко одужує молодняк.
Здуття живота
Такий симптом не є обов’язковим, та й відрізнити нормальний живіт від патогенного не так-то просто. Живіт у риби може бути трохи збільшений і з інших причин, наприклад, після рясного прийому їжі.
У разі ураження гексамітозом фаза здуття живота може бути відсутня. Буває, риби спочатку худнуть, а потім їхній живіт стає увігнутим або кілеподібним. Спина ж при цьому всихає.
Ерозія
Спочатку темніють бічні лінії корпусу. Шкіра покривається дірками і виразками, з яких видніються білі ниткоподібні волокна. На голові хворої риби з’являються горбки і свищі. Причина такого руйнівного явища – деградація хрящових тканин.
Розмір дірок, що виникають у тілі риб, уражених гексамітозом, варіюється від 1 до 10 мм, і залежить від ступеня ураження і величини риби.
Саме дірки і виразки, що покривають лобову частину голови, є найхарактернішим і найстрашнішим симптомом гексамітозу, за яким його найпростіше розпізнати. Навіть після того як рибу вилікували, а інфекцію купірували, в уражених місцях залишаються шрами і вм’ятини, які зберігаються до кінця життя риби.
Руйнування плавників
У хворих риб може спостерігатися руйнування плавників. Їхні верхівки немов згорають – лінія здається оплавленою. Лікування плавників не має сенсу, необхідно боротися з першопричиною цього симптому – джгутиконосцями. За відсутності лікування плавники повністю відпадають.
Інші симптоми
Ще симптоми у риб, уражених гексамітозом:
- забиваються в затишні місця;
- при сильному ураженні повністю відмовляються від корму;
- білий слиз виділяється з рота, ануса, зябер, виразок і голови риби;
- очі покриваються білим нальотом, і в разі розвитку катаракти втрачається зір;
- на завершальній стадії захворювання спостерігається нестача кисню, зябра хворої риби переповнені кров’ю, що ускладнює перенесення кисню до інших частин тіла;
- рухи риб стають розбалансованими, вони то піднімаються до поверхні, то пікірують на дно.
Симптоми гексамітозу можуть з’являтися в різній послідовності. Деякі зовсім можуть бути відсутніми.
Риби, у яких активно розвивається гексамітоз, зазвичай гинуть через два тижні. Протягом усього часу хвороби, уражені особини випускають у воду джгутиконосців, поширюючи заразу по всій водоймі.
Щоб не заразитися гексамітозом, рибоводи повинні завжди ретельно дезінфікувати руки після зіткнення із заразними рибами.
Хворобою уражаються переважно ослаблені особини, які отримали стрес, і особини, що отримали стрес. На початковій стадії розпізнати захворювання практично неможливо, саме через це не вдається почати лікування своєчасно. Існують лише непрямі ознаки, які допомагають запідозрити ураження джгутиконосцями.
Діагностика
Установлення вірного діагнозу ускладнене розпливчастістю і різноманіттям симптомів. Коли з’являється найяскравіша ознака – дірки в голові, хвороба вже заходить занадто далеко.
Симптоматика гексамітозу вкрай схожа з ознаками таких захворювань як мікобактеріоз і охтіофоноз. Встановити точну причину патології можна після розтину шлунково-кишкового тракту і мікробіологічного аналізу.
Дослідженню піддають препарати кишечника або фекалій. Рухаються джгутиконосці швидко і хаотично, тому їх легко побачити при масових зараженнях в окуляр мікроскопа.
Як лікувати
Для лікування паразитарної інфекції застосовують тільки антипротозойні препарати, оскільки антибіотики недостатньо ефективні проти джгутиконосців.
Нині існує цілий набір медичних препаратів, що дають змогу швидко і досить ефективно справлятися з гексамітозом. Вибір стратегії та методу лікування залежить від того, який чинник став каталізатором проблеми. Практично доведено, що гексамітоз завжди супроводжує вірусна інфекція.
Перш ніж почати лікування, заражених риб відсаджують в окремий ставок або басейн – на своєрідний карантин. Далі застосовують один із наведених нижче способів лікування.
Гіпертермічна обробка
Цей метод лікування полягає в підвищенні температури води у водоймі. Такий варіант можливий, якщо є відповідне нагрівальне обладнання. Обробку доводиться проводити в невеликих ємностях, куди відсаджують хвору рибу.
Температуру підвищують на 3-4 градуси на добу. За необхідності її піднімають більше, ніж на 8-10 градусів від норми, але роблять це максимально плавно. Такий метод частіше застосовують власники акваріумних риб, у ставковому розведенні він менш популярний.
Метронідазол
Це ефективний антипротозойний препарат, багаторазово перевірений на практиці. Він належить до екологічних засобів, оскільки в його складі немає речовин, що забруднюють навколишнє середовище.
Препарат застосовують як у загальній водоймі, так і в карантинному ставку. Максимальне дозування – 500 мг на 70 л води. Метронідазол застосовують протягом 3-х діб. Якщо лікування неефективне, застосування препарату припиняють.
Результат лікування зазвичай видно вже в перший тиждень. Крім метронідазолу, паралельно можуть застосовуватися й інші ліки.
Орнідазол і Тинідазол
Це синтетичні протимікробні препарати, що пригнічують грамнегативні бактерії та анаеробну мікрофлору. Препарати мають однаковий механізм дії, але трохи відрізняються швидкістю ефекту.
Лікування проводять у загальній водоймі або у відсаднику, в такому дозуванні:
- тинідазол – по 1 г на 200 л води;
- орнідазолу – 2 таблетки по 500 мг на 200 л води.
Препарати застосовують тричі з інтервалами в один день. Потім роблять перерву 3-4 дні, і повторюють цикл. Зазвичай виявляється достатньо двох циклів, але, щоб напевно впоратися з паразитами, рекомендується провести три курси.
Застосування лікарських препаратів можна поєднувати з гіпертермічною обробкою.
Інші препарати
Для лікування риби, зараженої джгутиконосцями, застосовують такі препарати:
- Фуразолідон. Його використовують у парі з Тетрацикліном або Канаміцином. Готують розчин – 0,05 мг препарату на 10 л води. Додають 2 г канаміцину або 0,25 г тетрацикліну на 50 л води. Лікування проводять до появи поліпшень.
- Ципрофлоксацин. Його застосовують у поєднанні з аквапрепаратами. Розчин готують з 0,5 г препарату на 50 л води. У нього додають ZMF HEXA-ex (засіб для лікування гексамітозу та інших інвазій).
- Офлоксацин. Цей препарат може замінити ципрофлоксацин. Його розводять разом із фуразолідоном – 0,2 і 0,6 г на 40 л відповідно. Суміш із препаратів вливають у відсадник, де риба перебуває протягом ночі.
Карантинні заходи
У разі стрімкого прогресування захворювання і виникнення загрози життю риб, лікування проводять в окремому басейні. На карантині препарати, спрямовані на боротьбу з флагеллатами, комбінують з антибактеріальними засобами (антибіотиками).
Карантин – першочерговий захід при появі симптомів гексамітозу. Всю хвору рибу поміщають в окремий басейн – відсадник. У подібний резервуар поміщають і нових риб, щоб піддати профілактичній обробці.
Саморобний лікувальний корм
Щоб приготувати лікувальний корм, необхідні гранули, які погано розмокають у воді. Якщо гранульований корм через 5-10 хвилин після замочування стає схожим на кашу, він для лікувальних цілей не підходить.
У корм додають один із лікувальних препаратів: метронідазол, тинідазол або орнідазол, фуразолідон. Гранули змішують з таблетками, розтертими в порошок, і замочують у спеціальній ветомній заквасці (пробіотик).
Додатково рекомендується дати рибам імуномодулюючі препарати. Підійде інтерферон, ехінацея пурпурна і спеціальні полівітаміни для риби.
Профілактика гексамітозу
Гексамітоз розвивається, коли у водоймі складаються сприятливі для його збудників умови. Профілактика зводиться до низки заходів, спрямованих на підтримання ідеального екологічного балансу в ставках, де міститься риба.
Заходи профілактики:
- Періодичне годування спеціальними лікувальними кормами зі спіруліною, канаміцином і фуразолідоном.
- Міняти час від часу корми і раціон харчування.
- Додавання у водне середовище мультивітамінного препарату Fishtamin.
- Перевірка рівня нітратів і фосфатів у воді.
- Постійна робота аерації та фільтрів.
- Карантинні заходи для нових риб.
- Знезараження рослинності, ґрунту, живих кормів.
Відео про гексамітоз, як він виглядає у риби під мікроскопом:
Гексамітоз здатний завдати здоров’ю риби непоправної шкоди. Ураження травної системи стає причиною загибелі поголів’я. Запобігти збиткам і зайвим витратам на дорогі ліки здатна грамотна профілактика паразитарних інвазій.