Раннє плодоносіння, стійкість до заморозків визначає високий ринковий потенціал. Багато хто вважає сорт не комерційним зважаючи середньої руки врожайності, що не заважає успішно використовувати його в малому і середньому виробництві для свіжого ринку. Ще один з кандидатів для плантації та саду, рання і смачна – лохина Ерліблю, все про неї.
Опис сорту Ерліблю
Практикується ручне збирання, придатний для машинного збирання – останні збори з огляду на дрібніє ягоди на великих площах досить трудомісткі. Вживання – як ранній сорт використовується для свіжого ринку, при конкуренції з пізніми сортами з найкращою можливістю зберігання і перевезення, для переробки.
Earliblue (Earlyblube) виведений в США, у виробництві з 1952 р Використовується в США, Європі в якості промислового в середніх і малих обсягах, в аматорському садівництві.
На фото дозрівають кисті лохини сорт Ерліблю
Середньорослі типу, габітус напіврозкидистий. Стебла середньої довжини, з трохи червонуватим відтінком. Висота прямостоячих пагонів 1.2-1.8 м, не потребують частої обрізки. Урожайність 4-7 кг з куща – як правило, в будь-якому описі наводиться усередненої значення між врожайністю молодих рослин і дорослих. Максимальне значення можливо при інтенсивних технологіях вирощування.
- Плоди світло-блакитні з інтенсивним синім нальотом, кулясті, трохи сплюснуті. Терпкі, кисло-солодкі з винно-ягідним захопливою ароматом, приємного смаку, м’якоть ніжно-зелена з легким рожевим відтінком – якість ягід відмінне.
- Розмір ягід Ерліблю – великі і середні, зібрані в довгі відкриті кисті, 15-18 мм в діаметрі, вага 1.8-2.2 г в середній масі, більші в першу хвилю плодоношення, при останніх зборах дрібнішають. Як плюс – довго не опадають після повного визрівання.
- Якість плодів відмінне, але лежкість не найкраща: близько 17 діб (в порівнянні з Блюкроп – близько 22-23, Дюк – 22) тривале зберігання переносить не кращим чином, як і транспортування на далекі відстані.
- Лист еліптичний, від середнього до великого, молоді – рожеві, дорослі – темно-зелені, щільні, жорсткі.
- Квітка великий, з найтоншим рожевим ледь вловив відтінком.
- Стійкий до борошнистої роси, слабо стійкий шнуровіднимі вірусу, муміфікації ягід.
- Морозостійкість по польським джерелом до -37 С.
Відгуки, гідності і недоліки
Що стосується думок, лохина Ерліблю відгуки неоднозначні: одні нарікають на неоднорідність плодів в середній масі, розтягнутий період плодоношення, радіють при цьому раннього врожаю – перша ягода завжди в ціні. Набагато більший мінус – середня транспортабельність і лежкість. Пізні мають в більшості більш міцну шкірку і щільну м’якоть. Втім, це проблема більшості ранніх стільників, та й відмінності з добре зберігаються не особливо істотні.
Крім того, довго зберігається рожевий колір при дозріванні турбує вирощують на продаж. Про досягнення зрілості плоди повністю фарбуються.
З мінусів деякі називають нерегулярне плодоношення – в окремі роки збори низькі, близько 2-4 кг. Якщо це дорослий кущ 5-6 років, то трапляється при неправильній обрізці – загущении або надлишкової, нестачі підгодівлі або ослаблення рослин в результаті зміни pH грунту.
Догляд та вирощування
Посадка рекомендована щільна – компактний габітус дозволяє скоротить відстань між рослинами в ряду, що сприяє підвищенню промислової врожайності. Гряди (насипні, організовують на глинистих ґрунтах, мульчують агротканини або або посадочні траншеї, ями розташовують для кращої освітленості з півночі на південь. Грунт заздалегідь підкисляють до значення pH 3.8-4.8. На горбистій місцевості ряди розташовують перпендикулярно схилу. Відстань між кущами 1-1.5 м, при щільній посадці до 0.7 м, між рядами 3 м.
Посадочні гнізда заповнюють органічним субстратом з верхового торфу, опади, піску. В якості одного з прикладів пропорцій – 2: 1: 1 – торф: опад: пісок. Важливо перевіряти pH піску – він може змінювати pH субстрату. Можна додавати компостувати тирса, соснову кору. Як варіант – 1 частина верхового торфу, третина соснового опаду, частина городньої землі.
На великим плантаціях субстрат вноситься під фрезерування, на малих, в саду в траншеї або ями. Діаметр отворів може бути від 1 м до 80 см, глибина 40-50 см. Заміряють pH, в разі потреби регулюють сіркою (як мінімум за 6 місяців до посадки), проливають електролітом – в крайньому-випадку, ортофосфорної кислотою, сірчанокислим амонієм.
Саджанці висаджують на 4-6 см глибше, ніж вони росли в контейнерах, поливають. Після посадки саджанців висотою більш 40-45 см їх вкорочують – обрізають на 1/4. Для мульчування використовують кислий торф, перепріли хвойну тирсу, голки, кору. Мульча створить сприятливі умови для життя мікоризи, збереже рихлість грунту і вологу, кілька підтримає pH.
Поширений метод обмежування посадкової ями: дно вистилають агротканини з отворами для дренажу, дно викладається дренаж.
Упор в підгодівлі при догляді не тільки за Ерліблю, а й за будь-яким сортом лохини, робиться на азот, калій, кальцій не грає ключову роль. Чи не використовують кальцієву селітру (калій вносять лише в сульфатної формі) і подібні, свіжий гній. Необхідні амонійні форми азоту, нітратні форми погано шкідливі для лохини.
Найбільш простий варіант – повне комплексне добриво для вересових, хвойних, рододендронів та інших любителів кислого грунту. Але не забувайте заміряти значення – для саду підійде лакмусовий смужка. Оскільки цей раритет часто дає похибку, садівникові про неї розкажуть самі кущики, а ось фермеру доведеться обзавестися більш серйозними приладами вимірювання.
Як приклад, що не спонукає до дії: на дорослу рослину в рік припадає до 90-110 г сульфату амонію, 40 г сульфату калію, до 100 г суперфосфату. Добрива вносять в 3 прийоми: перше внесення – до розпускання бруньок, на початку весни, в квітні. Друга третина вноситься під час цвітіння, третя – на початку плодоутворення. Калій і фосфор вносять ранньою весною.
Що стосується обрізки лохини Ерліблю, до неї приступають на 3-4 рік. Щорічна обрізка не потрібна – тільки санітарна. Єдине, необхідно усувати приріст нижнього ярусу на висоті 35-45 см. Наголос робиться на формування міцних скелетних гілок – видаляють тонкий невеликий приріст, обрізку акцентують на периферії і никнуть пагонами. А щоб таких було трохи менше, в перший рік життя рослини можна підв’язати до колів.
При нормуванні дорослих кущів залишають найпотужніші, довгі пагони формування – такі далеко не всі. Торішні тонкі, слабкі наступної весни вирізаються. Після 6 років потрібна омолоджуюча обрізка.
Що стосується прищипування, цього можна не робити: по-перше, це спровокує утворення нових точок зростання, зростання нових гілок. Складно збалансувати надходження достатнього харчування, складно передбачити потребу в кисні – площа зеленої маси, що відповідає за процеси фотосинтезу залишається та ж. Простіше просто припиняти на початку-середині червня азотні підживлення – прищипувати буде нічого й не треба.
Зимостійкість добра – на зиму стовбури мульчують хвоєю, корою та ін., Оточують снігом з усіх боків. У холодних регіонах – на півночі Підмосков’я, Уралі, північному сході України обгортають нетканим волокном і пригинають, молоді рослини вкривають за принципом винограду, пригинаючи і фіксуючи. Для великих насаджень укриття не вихід – альтернативою стануть середньо- і низькорослі сорти.