Поява у мешканців ставка бородавчастих наростів (кіст, лімфоцист) на плавниках і шкірі – ознака їхнього нездоров’я, яку не можна ігнорувати. Цей симптом характерний для багатьох хвороб риб, зокрема лімфоцистозу. Якщо з проблемою не боротися, захворювання завдасть відчутної шкоди рибному господарству.
Основна причина – лімфоцистоз
Утворення на тілі ставкової риби кулястих наростів нерідко провокується ліфоцистозом (клітинною гіпертрофією, гроновидною вузлуватістю). Йдеться про інфекційне захворювання, збудником якого є вірус Lymphocystivirus (або LCDV).
Ця хвороба риб відома з 1874 року. Її симптоми вперше були виявлені у представників родини Камбалові, а потім і в інших видів. Причину їхньої захворюваності вдалося ідентифікувати тільки 1962 року.
Вважається, що лімфоцистоз не настільки небезпечний, як інші іридовіруси, до числа яких він належить. Це самообмежувальна інфекція. Вона рідко призводить до летального результату, але завдає чимало шкоди мешканцям зараженого ставка і його власникам:
- знижує товарний вигляд риби;
- сприяє вторинному бактеріальному, грибковому і паразитарному ураженню хворих особин.
За якісного догляду і сприятливих умов утримання хвороба минає самостійно за кілька тижнів (або місяців). Одужала особина набуває імунітету, що перешкоджає вторинному зараженню вірусом LCDV.
Симптоми
Заражені вірусом Lymphocystivirus мешканці ставка мають зовнішні ознаки захворюваності. Вони такі:
- окремі мініатюрні вузлики (діаметр – 1-1,5 мм) білого, сірого або чорного забарвлення присутні на плавниках, шкірному покриві, зябрах;
- іноді на тілі хворої особини є гроновидні горбки рожево-червоного кольору;
- уражені ділянки шкіри виглядають дещо опухлими за рахунок розростання сполучної тканини;
- очі вирячені, якщо інфікована тканина, що стикається із задньою стінкою очного яблука;
- відстовбурчені зябра (цей симптом спостерігається при запущеній хворобі, що спричинила розростання зябрової тканини).
У міру розвитку хвороби горбки збільшуються в розмірах. У випадках важкого ураження риби клітинною гіпертрофією вони вкривають усю поверхню її шкірного покриву та плавників. З часом лімфоцистозні утворення лопаються. На їхньому місці утворюються ранки, які швидко рубцюються.
Змін у поведінці особин, заражених вірусом, практично не відбувається. Нарости їх не турбують. Однак хвора риба менш активно харчується, спостерігається уповільнення її росту.
Інфекція здатна вражати не тільки шкіру і плавники ставкових мешканців, а й їхні внутрішні органи. Лімфоцисти іноді утворюються на стінках шлунка, всередині селезінки, печінки і яєчників. У цьому випадку летальний результат неминучий.
Причини появи захворювання
Основною причиною захворюваності ставкової риби на лімфоцистоз є її контакт із хворою особиною. Передача хвороби зазвичай відбувається в той момент, коли здорова мешканка водойми щипає бородавчасті нарости на інфікованій рибині. Ризик зараження особливо високий у період нересту.
Перелік чинників, що сприяють появі у риби цього захворювання, включає в себе таке:
- ранки на тілі, що утворилися внаслідок бійок з іншими мешканцями ставка;
- пошкодження шкірного покриву, спричинені паразитарним ураженням і хворобами;
- тривале транспортування риби;
- стресові ситуації, що провокують ослаблення імунітету;
- несприятливі умови проживання, зокрема перенаселеність ставка, низька якість води і неправильний температурний режим;
- недостатній догляд (травмування жителів водойми неакуратними діями працівників рибної ферми, використання неякісних кормів).
Вірусу Lymphocystivirus не властиво передаватися від батьків до дітей за допомогою сперми або ікринок.
Проникаючи в організм риби, вірус інфікує клітини, впливаючи на їхню функціональність. Він починає контролювати синтез білка. Інфікована клітина виробляє нові частинки вірусу, аномально збільшуючись при цьому. Її покриває капсула зі щільної білкової речовини. Це і є лімфоциста.
Для природних водойм характерне утворення стійких осередків інфекції. Аналогічна ситуація можлива в разі недостатнього догляду за ставковою рибою при її штучному розведенні.
Інкубаційний період цієї хвороби становить кілька тижнів. Його тривалість визначається температурою води. При +25°С він становить 12 діб, при +12,5°С – до 37 днів.
Профілактика та лікування
Лімфоцистоз, на думку ветеринарів, не дуже заразний. Досить не допускати контакту хворих особин зі здоровими, щоб уникнути масової захворюваності мешканців ставка. Для цього риб з ознаками ураження вірусом LCDV потрібно ізолювати.
Запобігти зараженню клітинною гіпертрофією мешканців ставка дозволяють профілактичні заходи:
- відстеження стану здоров’я риб і своєчасне реагування на появу у них симптомів будь-яких захворювань;
- створення сприятливих умов проживання для ставкових риб (якісна вода, правильний температурний режим, дотримання показника оптимальної щільності заселення);
- повноцінне харчування;
- відмова від використання живих кормів, що складаються з ракоподібних, які паразитують на дикій рибі;
- недопущення травмування риби під час її перевезення або пересадки з одного ставка (або акваріума) в інший;
- ретельна перевірка придбаної риби, відмова від її підселення до інших мешканців водойми за наявності у неї симптомів лімфоцистозу;
- відправлення нової риби на карантин (тривалість – від 2 тижнів до 2 місяців), перш ніж запустити її в ставок;
- відсадження особливо забіякуватих і агресивних особин в окремий акваріум або водойму;
- контроль за чисельністю самців кожного виду, щоб уникнути бійок між ними;
- запобігання стресових ситуацій, що послаблюють імунітет мешканців ставка.
Ліків, що дають змогу позбавити хвору особину від цього вірусного захворювання, не існує. Хвороба проходить самостійно за 3-4 тижні, якщо риба отримує належний догляд і перебуває в сприятливому для себе середовищі існування.
Хворих особин, що мають зовнішні ознаки інфікування лімфоцистозом (нарости і пошкодження шкірного покриву), ветеринари радять відсадити в карантинну водойму з чистою водою. Їх потрібно добре годувати, оберігати від стресу. За кілька тижнів утворення на шкірі та плавниках зруйнуються, а ранки зарубцюються.
Щоб прискорити одужання особливо цінних особин, застосуємо такий метод терапії, як каутеризація. Він полягає в припіканні лімфоцист на плавниках і шкірі рибини розпеченим металевим стрижнем (2 мм у перетині).
У випадках сильного ураження риби вірусом гроновидної вузлуватості, що проявилося в утворенні великої кількості наростів і пошкоджень шкірного покриву, ветеринари рекомендують знищити хвору особину, а її тушку – спалити. Згодовувати таку рибу здоровим мешканцям ставка не можна.
Після відсадження хворих особин на карантин воду в ставку для розведення риби потрібно замінити новою, а знаряддя лову і робочий інвентар – знезаразити. Ці заходи дадуть змогу запобігти інфікуванню вірусом Lymphocystivirus здорових мешканців водойми.
Які риби сприйнятливі до хвороби
До зараження лімфоцистозом схильні близько 150 видів риб. Особливо від нього страждають представники загонів окунеподібних і камбалоподібних. На гроновидну вузлуватість хворіють як морські, так і прісноводні мешканці. Цей вірус страшний для високорозвинених груп риб.
Короповим, сомоподібним та іншим менш розвиненим групам захворюваність на лімфоцистоз не загрожує.
Лімфоцистоз – поширене вірусне захворювання, з яким стикаються рибні господарства, що спеціалізуються на вирощуванні та реалізації камбали, окуня, судака. Хвороба призводить до погіршення товарного вигляду рибини, на плавниках і шкірі якої з’являються бородавчасті нарости. Боротьба з ними зводиться до проведення загальних санітарно-ветеринарних заходів. Прогноз для хворих особин сприятливий.