Головна цінність сірого горіха – його корисні властивості. Однак виростити його зовсім непросто, тому що рослині потрібно багато простору, а ще вона пред'являє особливі вимоги до освітлення і рівня вологості ґрунту. У разі якщо умови будуть невідповідними для такої культури, то вона відповість на це уповільненим ростом і неправильним розвитком.
Особливості сірого горіха
Листопадна рослина сірий горіх (juglans cinerea) є представником роду Горіх і сімейства Горіхові. Ця рослина має зовнішню схожість із маньчжурським видом, однак через те, що її гілки та стебла забарвлені в сірий відтінок, їй і було дано назву сірий горіх. У порівнянні з іншими видами дане дерево відрізняється високою декоративністю, а ще його цінують за їстівні плоди, які плюс до всього мають лікарські властивості.
Також ця рослина унікальна тим, що вона має високу стійкість до морозів – до мінус 40 градусів. Сірий горіх є найбільш морозостійкою рослиною на американському континенті. Висота дерева може доходити до 30 метрів. А середня тривалість її життя – приблизно 250 років. Крона такої рослини має кулясту форму.
Ще цей різновид горіха вирізняється дуже довгим листям – не більше 100 см. При цьому листя має досить незвичайну форму, яка схожа на маньчжурський вид.
Плоди вкриті звивистою шкаралупою, при цьому на її поверхні добре помітні ребра. Шкаралупа здатна утримувати оболонку протягом тривалого часу. Забарвлення плоду зелене, при цьому воно може не змінитися навіть після падіння на землю.
Смак маслянистих ядер дуже приємний. Плоди сірого горіха широко використовуються в косметології, медицині, а ще в кулінарії. Середня маса такого плоду – 2,4 грама. Горіхи можна вживати в їжу, але при цьому ядра досить важко витягти зі шкаралупи.
Листя і квітки на гілках дерева з'являються одночасно. Квіточки округлі, плоскі, а забарвлені вони в зеленувато-жовтий відтінок. Повне визрівання плодів спостерігається до початку осені. Плодоносить така рослина кожні 6-10 років.
Де росте
Далекий Схід і майже вся територія Північної Америки – це ареал поширення сірого горіха. На території і України ця рослина теж зустрічається, але більш рідко.
Нерідко при вирощуванні цієї культури садівники стикаються з різними проблемами. Річ у тім, що дерево порівняно часто уражається різноманітними захворюваннями та шкідниками, а ще воно вирізняється поганим ростом. Однак якщо вибрати відповідне для посадки місце і забезпечити правильний догляд рослині, то цілком можна виростити здорове плодоносне дерево.
Така культура відрізняється порівняно швидким ростом і розвитком. Річний приріст рослини у висоту і ширину становить приблизно 50 см.
У дикій природі в помірних широтах сірий горіх практично не зустрічається. Найбільш часто його культивують як декоративну рослину.
Посадка і догляд
Сірий горіх на теренах садівники вирощують з давніх-давен, але все ж зустрічається він доволі рідко. Причому його можна зустріти як у приватних садах, так і в парках.
Ця рослина висуває особливі вимоги до ґрунту, а також до умов вирощування, а саме:
- на пересадки дерево відгукується вкрай негативно;
- підходить тільки родючий ґрунт;
- ґрунт обов'язково має бути вологим;
- щоб дерево змогло правильно розвиватися і рости, йому необхідно багато вільного простору;
- рослина потребує своєчасного поливу, при цьому під одне дерево виливають не менше 2 відер води.
Такій рослині нестрашні ні протяги, ні вітри. Тому вона відмінно підходить для вирощування на відкритих ділянках. При цьому найкраще горіх росте і розвивається на березі водойми.
Розміри посадкової ямки – 40х40 сантиметрів, при цьому в глибину вона повинна досягати приблизно 50 сантиметрів. Потрібно зробити на дні ямки шар дренажу, який присипається шаром субстрату, що складається з торфу, поживного ґрунту і піску (1:1:1).
Помістіть саджанець в ямку і обережно розправте його корінці. Засипте лунку ґрунтом. Поверхню пристовбурного кола слід засипати шаром мульчі. Протягом перших тижнів полив має бути регулярним, не допускайте висихання ґрунту.
Способи розмноження
Садівники вдаються до кількох способів розмноження сірого горіха. При цьому найпростіше його розмножити насінням. Живцюванням цю рослину так само можна розмножити, але ця процедура досить складна. Ще при бажанні можна відсадити молоду поросль, що формується біля дорослої рослини.
У весняні місяці проводять посів попередньо стратифікованого насіннєвого матеріалу. При цьому тривалість стратифікації – мінімум 5 місяців. Насіння сірого горіха стійке до низьких температур, у зв'язку з цим не слід побоюватися, що воно вимерзне і не дасть паростків. Щоб насіннєвий матеріал не з'їли гризуни, його піддають обробці гасом.
Шкідники та хвороби
Найчастіше сірий горіх уражається шкідниками і захворюваннями через те, що садівник регулярно припускається помилок в агротехніці. Зрозуміти, що дерево потребує допомоги можна за зовнішнім виглядом його плодів, кори або листя.
Якщо на листі були помічені цятки чорного кольору, то це означає, що рослина потребує термінової обробки від інфекційної хвороби. Бактерії, що провокують розвиток захворювань, протягом тривалого часу не втрачають свою життєздатність. І як тільки складаються сприятливі умови, починається їхнє активне розмноження.
Ця культура схильна до таких захворювань, як:
- бура плямистість;
- кореневий рак;
- бактеріальний опік;
- бактеріоз.
Зі шкідників на дереві можуть оселитися:
- американські білі метелики;
- заболонники;
- бородавчасті кліщі;
- плодожерки;
- горіхові молі.
Для того щоб зберегти здоров'я і декоративний зовнішній вигляд сірого горіха, рекомендується щорічно у весняний час обробляти рослину з метою профілактики спеціальними розчинами. Якщо ж на гілках або листі були помічені симптоми грибкової хвороби, то це означає, що дерево потрібно якомога швидше обробити спеціальними засобами. При цьому через 14 днів проводять повторну обробку.
Фахівці попереджають, що лікувати необхідно не тільки сірий горіх, а й усі рослини, що ростуть поруч. Річ у тім, що шкідники або спори захворювання можуть перебувати і на сусідніх кущах, а це означає, що з часом вони знову можуть перебратися на дерево.
Застосування та значення
На приватних садових ділянках сірий горіх нерідко вирощують як плодову культуру. Смачні горіхи включають до свого складу безліч корисних речовин, а саме:
- вітаміни групи В, Е, С, РР, А;
- амінокислоти;
- макро- і мікроелементи (натрій, магній, калій, фосфор, кальцій);
- насичені жирні кислоти.
Саме тому сірі горіхи вважаються дуже корисними. Вони сприяють:
- зміцненню імунної системи;
- швидшому відновленню після перенесеної хвороби;
- запобіганню розвитку атеросклерозу;
- очищенню організму від поганого холестерину;
- очищенню печінки;
- більш прискореній переробці вуглеводів і білків;
- поліпшенню кровообігу.
З ядер плодів отримують олію, яку застосовують при виразках, наривах і ранах. У разі застудних захворювань використовують сік для інгаляцій. Вважається, що сірі горіхи корисні для людини в будь-якому віці. Якщо включити їх у свій раціон, то це забезпечить організму захист від інфекційних, застудних і вірусних захворювань.
Деревина цього дерева широко застосовується в меблевому виробництві. Вона вирізняється легкою структурою, водночас її поверхня чудово піддається шліфовці, а також поліруванню.
Особливість деревини сірого горіха полягає в тому, що на зрізі в неї є привабливий малюнок, який схожий на японські ієрогліфи. Ця незвичайна характеристика деревини приваблює народних умільців, які із задоволенням застосовують її для виготовлення виробів.
Плоди сірого горіха також знайшли своє застосування в кулінарії, їх додають у різні кондитерські вироби.
Через те, що при вирощуванні такого дерева нерідко виникають проблеми зі шкідниками, у приватних садах зустрічається воно вкрай рідко. При цьому парки, де росте сірий горіх, відрізняються неймовірно чистим повітрям. Прогулянка таким парком сприяє розслабленню організму і підвищенню його життєвого тонусу.
Порівняння з маньчжурським горіхом
Близькі родичі сірого горіха – це волоський і маньчжурський горіх. Ці рослини мають як подібності, так і відмінності. При цьому однією з найважливіших відмінностей є забарвлення стебел і гілок. Гілки маньчжурського горіха коричневі, а в сірого – сріблясто-сірі. Також рослини розрізняються будовою листових пластин. А ще у маньчжурського горіха опущений абаксіальний бік, чого не спостерігається у сірого горіха.
Також розрізнити ці рослини можна і за їхніми плодами. Так, у плода сірого горіха чотири ребра (зрідка трапляється вісім ребер), водночас усі вони зовні та за висотою схожі одне на одне. При цьому у маньчжурського горіха налічується до восьми ребер, причому 2 з них значно виділяються, завдяки чому плід можна візуально з легкістю поділити на дві частини.