Ярове жито – рідко використовувана форма. У Росії віддається перевага озимому житу, що дає більш високі врожаї. Навесні жито сіють тільки у виняткових випадках – коли іншим способом не вдається отримати врожай.
Опис ярого жита
Ярове жито – одна з форм посівного жита. На відміну від озимої форми, яку висівають восени під зиму, яре жито сіють навесні. Слово “яра” походить від імені Ярила бога, пов’язаного із сонцем і пробудженням природи. Збирають урожай ярого жита наприкінці літа або на початку осені.
Жито – агресивна рослина, здатна придушити будь-який бур’ян. На житніх полях ростуть хіба що волошки. Переваги жита будь-якої форми – ярого чи озимого, порівняно з пшеницею:
- витриваліші та невибагливіші;
- вища опірність хворобам і шкідникам;
- висока стійкість до вилягання;
- є ефективним сидератом – покращує структуру і стан ґрунту;
- активний фітосанітар – пригнічує бур’яни.
Ботанічний опис ярого жита:
- Коренева система. Коріння мочкуватого типу проникає вглиб на 1-2 м. Росте на складних ґрунтах. Висока засвоюваність поживних речовин. Рослина відрізняється інтенсивним кущінням. З одного зерна виростає близько десятка пагонів, а за гарного догляду – у 5-10 разів більше.
- Стебло. Являє собою порожнисту трубку з кількома міжвузлями – від 3 до 7. Стебло неопушене, пряме, опушення є тільки безпосередньо під колосом. Середня висота стебла – 0,8-1 м.
- Листя. Довжина плоского листка – 15-30 см. Листки вузькі – не більше 2,5 см завширшки. Листова пластина вгорі буває опушеною – це показник стійкості до дефіциту вологи.
- Суцвіття. Колос витягнутий, неламкий, з міцною віссю. Довжина колоса – 5-15 см, ширина – 0,8-1,2 см. Остюки біля колоса шорсткі, довжина – 3-5 см. Із колоска виступають пильовики квіток, що мають три тичинки. Запилюються квітки вітровим способом.
- Зерно. Форма подовжена, довгаста, по центру – поздовжня борозенка. Добре проглядається зародок. Поверхня зерна трохи зморшкувата. Розмір житнього зерна: довжина – 4-10 мм, ширина – 1,5-3,5 мм. Вага 1000 зерен – 12-45 г. Зерно у ярого жита дрібніше, ніж у озимого. Зернівка жита схожа за хімічним складом із зернівкою пшениці, але є й відмінності. У житньому зерні менше білка, ніж у пшеничному, зате більше глобулінів і альбумінів. У ньому також менше клейковини, і якість її нижча, ніж у пшениці. Зерно буває жовтого, сіро-зеленого, коричневого і червонуватого кольору.
Затребуваність у посіві
Зазвичай яре жито використовують як заміну озимого жита, яке з якихось причин пошкоджене або загинуло. Невисока затребуваність ярого жита пояснюється просто – воно слабкіше, ніж озимий аналог, менш врожайне і не таке витривале до викликів навколишнього середовища.
У роду жита – 10 видів, але обробляється тільки один вид – жито посівне. Усі інші – дикорослі. У посівного жита 39 різновидів, але в РФ вирощують тільки жито звичайне. На яре жито в Росії припадає близько 1% від усіх посівних площ.
Місцевість і клімат для вирощування жита
Вигідно вирощувати озиме жито, оскільки це морозостійка рослина, яка дає хороший урожай. Воно спокійно витримує зимові температури до мінус 35°C. Але якщо клімат взимку дуже суворий, то озиме жито не витримає його. Тому яре затребуване там, де взимку спостерігаються надзвичайно сильні морози, що не дозволяють озимим посівам вижити. Саме тому на Крайній Півночі засівають навесні яре жито навесні, і повністю відмовилися від озимого.
Яре жито вирощують у регіонах із ризикованим землеробством – у Забайкаллі, Центральному Сибіру, в Якутії (Республіка Саха). Регіони, де знаходиться основна маса полів ярого жита, що висівається цілеспрямовано, а не для пересіву озимини, – Бурятія і Читинська область.
Які існують сорти
Яре жито мало затребуване в сільському господарстві, тому і сортів його небагато:
- Вятка. Експериментальний сорт, що розробляється спеціально для Волго-Вятського району. Використовують для пересіву, якщо гине озиме жито. Належить до середньостиглих сортів. Середній термін вегетації – 100 днів.
Сорт добре переносить низькі температури, дружно сходить, швидко кущиться і формує трубки. Якщо дозрівання відбувається в дощову погоду, колосся часто буває пустотілим або спостерігається череззерниця. Якщо умови сприятливі, врожайність – 40 ц/га. Сорт стійкий до вилягання, ураження захворюваннями не перевищує рівень озимої форми.
- Онохойська. Сорт, розроблений бурятськими селекціонерами. Призначений для суворих умов Східного Сибіру. Рослина висока – виростає до 2,5-3 м. Є схильність до вилягання. Листя вузьке, кущистість помірна. Колос призматичний, великий, зерно велике. Вегетаційний період – 130-140 днів. Якщо посіяти насіння в травні, то наприкінці вересня можна вже збирати врожай. Зерно видовжене, осипання – незначне. Колір – сіро-зелений, із жовтим. 1000 зерен важить 24-30 г. Стійко переносить весняну посуху та заморозки. Відрізняється дружними сходами і швидким ростом на початку вегетації. Ефективно пригнічує бур’яни.
- Світанок. Український сорт, виведений на основі сорту Ленінградська. Є страхувальною культурою, використовується для пересіву озимих. Період вегетації – 120-130 днів. Кущ прямостоячий, з міцним стеблом і світло-зеленим листям. Довжина колоса – 8-10 см. Висота рослини – 1,2-1,6 м. Зерно велике, маса 1000 штук – 40 г. Висока стійкість до кореневої гнилі, борошнистої роси та снігової плісняви. Недолік – вилягання. Особливість сорту – високі врожаї на ґрунтах, бідних на азот.
Підготовка насіння
Щоб сходи були дружними, а врожай гідний, сіють зерно в ґрунт, оброблений згідно з агротехнікою, і правильно готують насіння до посіву. Беруть тільки добре розвинене зерно. Щоб визначити цей показник, насіння перевіряють на схожість у лабораторних умовах.
Мінімальні показники якості насіння:
- схожість – від 93-95%;
- чистота – 98,5%.
Допустима норма насіння бур’янів – 20 г на 1 кг житніх зерен. Перш ніж висівати насіння в ґрунт, його просушують під навісом. У місці сушіння має бути хороша вентиляція і пряме попадання сонячних променів на зерно. Час сушіння – 3-4 доби. Щоб швидше просушити зерно, використовують сушильні камери – тут його нагрівають до 60°C, а процес сушіння триває всього 2,5 години.
Після просушування зерна обов’язково протруюють – для профілактики захворювань і стимулювання росту пагонів. Як насіння використовують зерно торішнього врожаю.
Підготовка ґрунту
Підготовка ґрунту під яре жито включає:
- Осінню обробку. У вересні-жовтні готують пар, орють ґрунт і обробляють його плоскорізом. Глибина розпушування – 26-30 см.
- Весняний обробіток. Боронують землю на глибину 5 см. Завдання боронування – розбити ґрунтову кірку, знищити пагони, плісняву, насіння бур’янів і залишки відмерлих рослин. Завдяки боронуванню під час весняної сівби, урожай ярого жита зростає на 15-20%.
Під час передпосівного обробітку ґрунту вносять азотні добрива, під час сівби – фосфорні.
Оптимальні строки посіву
Насіння ярого жита висівають навесні. Сівба припадає на другу половину травня. Більш точні строки і глибина загортання насіння залежать від кліматичних умов:
- У лісостеповій зоні посів починають на третьому тижні травня місяця.
- У степовій зоні – на четвертому тижні травня.
- На Далекому Сході – 1-20 травня.
- У Сибіру – 10-20 травня.
Строки посіву також залежать від скоростиглості сорту. Так, наприклад, у східносибірських господарствах:
- скоростигле жито сіють 15-25 травня;
- середньостиглі – 5-15 травня.
Якщо ґрунт прогрівся, а заморозків не обіцяють, сівбу починають раніше.
Посадка
Жито сіють одним із трьох способів:
- Рядовий. Найпоширеніший варіант – дозволяє рівномірно розподіляти насіння по площі. Ширина міжрядь 15-20 см.
- Вузькорядний. Норма посіву, порівняно з рядовим способом, збільшується на 10-15%.
- Перехресний. Норми аналогічні вузькорядному методу.
Оптимальна глибина загортання насіння, в лісостеповій зоні – 5-6 см, у степовій зоні – 6-8 см.
Догляд та вирощування
Ярі зернові культури, зокрема й жито, швидко поглинають поживні елементи. Яриця, відрізняючись більш коротким періодом вегетації, ніж озиме жито, споживає поживних речовин нітрохи не менше. Кущіння у ярого жита менш інтенсивне, а коренева система слабкіша, ніж в озимих, тож важливо забезпечити йому повноцінне живлення, а також захист від хвороб і шкідників.
Підживлення та обробка
Потреба ярих культур у добривах:
- Азот. Найбільша потреба в азотних добривах спостерігається з початком кущіння. За час від кущіння до виходу в трубку рослина поглинає 40% усього азоту, споживаного за вегетацію. Для отримання 1 тонни зерна необхідно близько 30 кг азотних добрив. Азотні добрива вносять у три прийоми – навесні під час культивації, у стадії одного вузла та у стадії колосіння.
- Фосфор. Найбільше фосфору ярим рослинам потрібно під час бурхливого росту. Фосфор допомагає формувати міцну кореневу систему, сприяє утворенню великого колоса і ранньому дозріванню. Фосфор не дає такої прибавки до врожаю, як азотні добрива, але без нього рослини погано розвиваються. Для отримання 1 т зерна потрібно 11,5 кг фосфору. Фосфорні добрива вносять восени під час зяблевої оранки або навесні – під час передпосівної культивації.
- Калій. Найбільше калію ярі культури потребують у перший період росту. Для отримання 1 т зерна потрібно 25 кг калію. Калійні добрива вносять так само як і фосфорні – восени або навесні.
Яре жито закінчує поглинати поживні речовини, підійшовши до періоду колосіння-цвітіння. Точні дози мінеральних добрив під час вирощування ярого жита розраховуються з урахуванням конкретних умов. Значення має тип ґрунту, його склад, попередник, планована врожайність.
Важливе завдання догляду за посівами жита – запобігання появі бур’янів. Обробка ґрунту передбачає заходи:
- Боронування. Застосовується при досягненні сходів фази 2-3-х листків. Якщо запізнитися з боронуванням, і бур’яни зміцняться та утворять справжнє листя, ефекту від цього агротехнічного заходу буде мало. На практиці боронування з метою знищення бур’янів застосовується вкрай рідко.
- Обробка гербіцидами. Вид і дози підбираються залежно від різновидів бур’янів. Ярове жито росте швидко, воно ефективно пригнічує бур’яни, і не завжди є потреба в застосуванні отрут. Якщо гербіциди все-таки застосовуються, це робиться у фазі кущіння. Якщо почати обробку раніше, є ризик пошкодження культурних рослин. Запізнення ж спричиняє деформації колоса і зменшення врожаю.
Гербіциди застосовуються у формі водних розчинів. Час обробки – ранній ранок або пізній вечір, при температурі не більше 20°C. Використовується наземне обприскування.
Ефективний прийом при вирощуванні ярих культур – позакореневе підживлення міддю. Якщо ґрунт характеризується рівнем рН понад 6,0, посіви підживлюють марганцем. Час підживлення – на стадії 1-2 вузла. Дозування – 50 г міді/марганцю на 1 га.
Хвороби, шкідники та профілактика
Захист і профілактика рослин від хвороб і шкідників – запорука високого врожаю. Найпоширеніші хвороби жита та заходи боротьби з ними – у таблиці 1.
Таблиця 1
|
Захворювання |
Симптоми |
Заходи боротьби та профілактики |
| Стеблова сажка | Смужки на стеблі, листках, колосі. Вони спочатку свинцеві, потім проростають чорними спорами. |
|
| Церкоспорельозна прикоренева гниль | У нижній частині з’являються плями. Рослина в місцях ураження надламується, вилягає. Зерна недорозвинені. |
|
| Фузаріозна гниль коренів | Вузли кущіння та міжвузля жита стають бурими, іноді з рожевим нальотом. Руйнуються тканини стовбура, рослина гине. |
|
| Борошниста роса | Листя і стебла вкриті білим нальотом, далі з’являються чорні цятки. Рослина гине. |
|
| Жовта іржа | Листові пластини вкриті лимонними плямами. Збудник – грибок. |
|
| Рінхоспоріоз | Поява на листках червоно-бурих смуг. |
|
Яре жито, як і всяка злакова культура, потребує захисту від шкідників.
Без захисних заходів, втрати врожаю сягають 15%. Найнебезпечніші шкідники та заходи захисту – у таблиці 2.
Таблиця 2
|
Шкідник |
Заходи захисту |
| Цикадка смугаста | інсектициди в період колосіння та молочної стиглості зерна |
| Попелиця злакова | боротьба з дикорослими злаковими та застосування інсектицидів у травні-червні |
| Черепашка шкідлива | підбір стійких сортів і обробка інсектицидами личинок |
| Трипс пшеничний | рання зяблева оранка, передпосівна культивація, дотримання сівозміни, за необхідності – хімічна обробка |
| Жужелиця хлібна | дотримання сівозміни, роздільне збирання зі швидким обмолотом валків |
| Смугаста хлібна блішка | оперативний посів ярих злаків та обробка інсектицидами посівів під час виходу жуків із зимівлі |
| Сіра зернова совка | лущення і рання оранка зябу, обробка міжрядь |
Збирання врожаю
При збиранні жита враховують схильність культури до перезрівання і осипання, тому важливо своєчасно почати збиральну кампанію. У збиранні жита головне – вчасно почати. Якщо затягнути строки збирання хоча б на 10 днів, значні втрати врожаю неминучі. З іншого боку, занадто рано розпочаті роботи призводять до недобору врожаю, бо частина зерна недозріла.
Від молочно-воскової стиглості зерна до його повного дозрівання проходить 10-20 днів. При збиранні зерна комбайном, оптимальний варіант – досягнення повної стиглості зерна. Вологість зерен, які належить використати як насіннєвий матеріал, не повинна перевищувати 20%.
Обираючи час збирання, важливо врахувати зрілість соломи. Якщо її вологість висока, а стебла довгі, комбайн регулюють під дані умови. Волога і довга солома, обертаючись навколо барабана, ускладнює молотьбу. Якщо посіви не полягли, а погода сприятлива, збирання починають навіть за недозрілості зерна.
Одразу після закінчення молотьби, зерно відправляють на зерноочисний комплекс – на сушку та на сортування. Зерно доводять до товарної кондиції. Після обмолоту з полів прибирають солому, щоб обробити ґрунт під майбутній урожай.
Незважаючи на малу поширеність ярого жита, ця культура посідає важливе місце в сільськогосподарському виробництві. Сорти ярого жита дають змогу вирощувати хліб у зонах ризикованого землеробства та страхують урожай у разі вимерзання озимого жита.