Пшениця – важлива зернова культура, яку необхідно правильно зберігати. Це дає змогу зберегти корисні властивості сировини та мінімізувати її втрати. Важливо правильно організувати зерносховища, створивши в них усі необхідні умови.
Вимоги до приміщень для зберігання пшениці
Для спорудження зерносховищ використовують різні матеріали: камінь, цеглу, залізобетон, метал. При виборі треба орієнтуватися на місцеві умови і тривалість зберігання врожаю.
Незалежно від обраного матеріалу зерносховище має відповідати таким вимогам:
- Сухість приміщення. Не допускається близькість ґрунтових вод, наявність тріщин, дірок або щілин у стінах, підлозі або даху. Усі стики мають бути закладені.
- Міцність приміщення. Воно має бути розраховане на тиск зернової маси, виключати несприятливі атмосферні впливи.
- Стіни та підлога мають бути гладкими. Вікна закладають зсередини, для дверних прорізів використовують заставні дошки.
- Відсутність сторонніх запахів.
- Приміщення і все обладнання в ньому перед закладкою зерна сушать і дезінфікують. Просушування забезпечується провітрюванням, для дезінфекції використовується сірчистий газ, пари формаліну, розчин оксифеноляту натрію.
- Рівень рівноважної вологості – 14% при зберіганні до півроку, 13% при зберіганні на більший термін.
- Вентиляція. У вхідних отворів мають бути щільні кришки, щоб атмосферні опади через них не проникали.
- Наявність захисних ковпаків із сітками на світильниках.
- Якщо підлога бетонна або асфальтована, необхідно встановити на неї дерев’яні піддони або суцільний чи переносний (знімний) настил 10-15 см заввишки.
- Для зберігання тари і брезентів, їх очищення та газації для знезараження має бути окреме приміщення. Обов’язкова його ізоляція від зерносховища.
- Для зберігання продуктів і відходів будь-якої категорії слід використовувати окремі ємності. Вони мають бути ізольовані від зерносховища.
- Необхідно організувати дерев’яні настили або трапи для ходіння по насипу зерна. Замість цього можна використовувати бахіли або матерчаті панчохи, які надягають на взуття.
- Допуск у зерносховище має бути тільки в обслуговуючого персоналу та осіб, які контролюють зберігання продукції.
- Під час експлуатації в зерносховищі має систематично проводитися прибирання, обладнання необхідно утримувати в чистоті. Не допускається пил, сміття, бруд, сторонні предмети.
У приміщеннях зерно зберігають насипом. У неї може бути прямокутна або пірамідальна форма. Насип має бути рівним, на стінах роблять позначки для контролю висоти. Якщо пшениця зберігається на елеваторі, то допустима висота насипу до 30 м. Вологе зерно, що містить до 19% води, короткочасно можна зберігати насипом до 1,5 м. Якщо вологість понад 19%, то допустима висота до 1 м.
Якщо пшеницю зібрано з різних місцевостей, то й зберігати врожай треба окремо. Перед зберіганням обов’язкове сортування сировини. Необхідно окремо розмістити тверду, сильну та м’яку пшеницю. М’яку культуру треба також розділити за ступенем склоподібності – менш як 20%, 20-40%, 40-60% і понад 60%.
Необхідно контролювати температуру зерна. Для цього насип розбивається на три шари, заміри проводять у кожному, використовуючи термоштангу (термощуп).
Види приміщень для зберігання зерна
Сховища для зібраного врожаю називають елеваторами. Це цілі комплекси зі спеціальним обладнанням, які бувають різних видів, відрізняються призначенням і низкою особливостей.
Заготівельні бази
У таких комплексах зерно зберігають тимчасово. Зазвичай їх зводять поруч із великими сільгосппідприємствами. У них можливе не тільки зберігання зерна, а й його первинна обробка, а також підготовка сировини до посіву.
Зерно сушать і очищають, а після транспортують зручним способом.
Базисні сховища
У таких елеваторах зерно очищають більш ретельно. Для зберігання його сортують. У підсумку виходять великі однорідні партії. Для розміщення базисних складів зазвичай вибирають великі вузлові станції та транспортні шляхи.
Перевалочні склади
У таких елеваторах зерно зазвичай зберігають тимчасово. Сховища організовують поруч із фермерськими господарствами, щоб неподалік був великий залізничний або водний маршрут.
Зерно з перевалочних складів транспортують на далекі відстані. Довгостроково зберігають сировину в таких приміщеннях рідко.
Виробничі елеватори
Це не просто приміщення, а цілі підприємства. Вони є допоміжною ланкою для заводів, що виробляють борошно, крупу, корми та іншу продукцію з пшениці. Такі підприємства мають безперебійно забезпечувати фабрики сировиною.
Фондові комплекси
Ці приміщення використовуються для тривалого зберігання зерна, тобто протягом кількох років. Ці комплекси вирізняються масштабністю, для їх заповнення використовується тільки високоякісна сировина.
Пшеницю з фондових комплексів беруть, щоб оновити запаси або заповнити дефіцит. Зводять ці сховища поблизу великих залізничних гілок.
Портові сховища
Зерно в такі комплекси постачають базисні та перевалочні склади. Сховище є тимчасовим, тут зерно готують на експорт. Підготовлену сировину транспортують на морських суднах до пунктів призначення.
Портові зерносховища використовуються також для приймання імпортної сировини, що реалізується на внутрішньодержавному ринку. Розміри таких складів досить значні, використовується високотехнологічне обладнання.
Реалізаційні бази
Такі сховища забезпечують підприємства зерном і супутніми продуктами. Вони можуть приймати врожаї невеликих фермерських господарств, щоб надалі їх реалізувати. Зберігання пшениці на реалізаційних базах зазвичай короткострокове, відпускають зерно невеликими партіями.
Ємності для зберігання пшениці
Такі системи зберігання представлені залізобетонними сховищами, наземними комплексами і силосами. У кожному випадку є певні особливості.
Залізобетонні конструкції
Являють собою одноповерхові будівлі або циліндричні силоси. Будівництво дороге і займає багато часу. Є проблеми з герметичністю, оскільки від комах, гризунів і птахів ємність не захищена. Такі сховища використовували раніше в регіонах із сильним вітром і рясними опадами.
Наземні комплекси
Є збірними металоконструкціями. Зерно в них зберігають у великих масштабах. Негативними факторами є погодні умови та шкідники, від яких ці комплекси не захищені, тому використовують їх переважно для тимчасового зберігання сировини.
Силоси
Є збірними конструкціями і мають циліндричну форму. Вони бувають конусними і плоскодонними: у перших тимчасово зберігають суху і вологу сировину, другі призначені для зберігання від року, повністю герметичні і виключають ризик потрапляння шкідників, якщо приміщення знезаражене. Для контролю температури та вологості всередині передбачено системи термометрії, тому забезпечується краща якість зерна.
Для зведення силосів використовується листова високоміцна сталь. Для обробки застосовують гофрування і гальванізацію.
Методи зберігання зерна
Зберігати пшеницю можна сухим, охолодженим або безповітряним способом. Частіше обирають перші два варіанти. Окремо слід розглядати зберігання пшениці в мішках.
Сухий метод
У цьому випадку із зерна витягують вологу, що забезпечує перехід усіх шкідливих організмів в анабіоз. Залишається виключити проникнення гризунів і комах.
Для тривалого зберігання зерно висушують повністю або частково. Оптимальна обробка в ємностях повітрям і сонячним теплом.
За сухого методу зберігання зазвичай організовують насипи. Вони забезпечують низку переваг:
- економія на пакуванні;
- ресурси зерносховища використовуються раціонально;
- зручно вантажити та розвантажувати сировину, транспортувати її;
- простіше контролювати стан зерна;
- боротьба зі шкідниками ефективніша.
За сухого методу зберігання можливе і фасування зерна. Такий варіант застосовують для посівного матеріалу.
Охолоджений метод
Такий варіант доцільний для невеликих фермерських підприємств і складів. Його перевага полягає в низькому відсотку втрат сировини.
Для охолодження штучно створюється температурний режим у 5-10 градусів, організовується припливно-витяжна вентиляція. Як і за сухого методу, помірно низькі температури уповільнюють або припиняють життя мікроорганізмів і комах.
Безповітряний метод
У цьому випадку блокується доступ кисню. Прискорити процес можна за допомогою сухого льоду або вуглекислого газу.
Такий метод використовують виробничі підприємства, оскільки якість зерна тут стоїть на першому місці. Блокування кисню призводить до загибелі більшості мікроорганізмів і шкідників.
Безповітряний метод зберігає всі корисні властивості зерна, оскільки воно консервується. Такий варіант хороший для борошномельних і хлібопекарських підприємств. Зерно, що зберігається безповітряним методом, реалізують у герметичних ємностях.
Зберігання в мішках
Мішки використовують для зберігання і транспортування першого врожаю нового сорту, посадкового насіння елітних сортів, дорогих сортів пшениці з тонкостінною структурою.
Використовують мішки з грубої тканини, поліпропілену, капрону, спеціального грубого крафт-паперу. Укладають їх зазвичай на дерев’яні піддони штабелями завширшки у 2, 3 або 5 мішків. Висота штабеля залежить від типу складування: при ручному способі – 6-8 мішків, при машинному – 10-12.
Терміни зберігання пшениці
Зерно зберігає свої споживчі властивості протягом певного періоду, який називається довговічністю сировини. Він буває різних типів:
- біологічна довговічність – період, у який зберігається здатність проростати хоча б у поодиноких екземплярів;
- господарська довговічність – термін зберігання зерна зі збереженням кондиційної схожості насіння, що відповідає ГОСТу;
- технологічна довговічність – період зберігання зі збереженням повноцінних властивостей зерна для харчових, кормових або технічних потреб.
Біологічна довговічність пшениці – понад 30 років, а господарська – 5-10 років. Найбільш стійка м’яка склоподібна пшениця. Якщо зерно добре дозріло, було висушене й охолоджене в м’якому режимі, то зберігатися може понад 10 років, причому хлібопекарські якості істотно не зміняться.
Термін зберігання зерна залежить від багатьох чинників. Його старіння провокують різкі перепади температури, механічні впливи.
Боротьба зі шкідниками під час зберігання зерна
Можливих шкідників пшениці налічується кілька десятків. Більша частина їх є комахами, приблизно третина – кліщами, невеликий відсоток – гризунами.
Температура зерна
Ризик появи комах-шкідників під час зберігання залежить від температури зерна. Якщо вона менша за 10 градусів, то дихання сировини майже зупиняється, що позначається на самонагріванні та біомеханічних процесах. Значно сповільнюється і розвиток зернових комах.
Від температури зерна залежить частота контролю зараженості. За негативних температур буде достатньо щомісячної перевірки, за температури 0-10 градусів контроль потрібен кожні 2 тижні, за температури від 10 градусів – щотижня.
Профілактика появи шкідників
Для профілактики появи шкідників вдаються до цілого комплексу заходів. Він включає такі моменти:
- знезараження зерносховищ, використовуваного обладнання, тари, брезентів;
- перевірка зерна на зараженість у кожній транспортній одиниці;
- встановлення протимоскітних сіток на вікна та вентиляційні канали;
- своєчасне прибирання відходів, зернового пилу;
- видалення джерел води, які можуть стати водопоєм для гризунів;
- хімічна обробка полів перед збиранням врожаю;
- дотримання рекомендованого температурного режиму і рівня вологості під час зберігання.
Методи боротьби зі шкідниками
Вони бувають фізико-механічними та хімічними. Багато з них можна використовувати самостійно.
Механічні методи
Мають на увазі усунення залишків зерна і пилу, оскільки це відмінне середовище для комах і кліщів. Частини шкідників можна позбутися очищенням сепараторів.
Для боротьби з гризунами встановлюють різні пастки. Позбутися дрібних комах можна за допомогою решіт.
Термічні методи
Вирішити проблему допомагають високі та низькі температури. Для загибелі багатьох комах і кліщів потрібна температура в 50-55 градусів – саме так прогрівають зерно в сушарках.
Вплив високих температур неприпустимий, якщо планується використання зерна як насіннєвого матеріалу. Якщо для зберігання пшениці будуть використовувати мішки, то можна прокип’ятити їх або тримати певний час при високій температурі.
Впоратися з комахами та кліщами можна також за допомогою охолодження або виморожування.
Хімічні методи
Такий варіант боротьби зі шкідниками дуже поширений і є радикальним. Використовують дві групи препаратів:
- композитні препарати з контактною дією: Зерноспас, Прокроп;
- моноінсектициди: Актеллік, Аліот, Бітоксибацилін, Камікадзе, Карате Зеон, К-Обіоль.
Поради для більш тривалого збереження врожаю пшениці
Зберегти врожай пшениці довше допоможуть такі заходи:
- Ретельно очищати зерносховища перед закладкою зерна. Потрібно прибрати всі торішні рештки та оглянути весь простір, зокрема й під підлогою, на предмет гризунів та інших шкідників. За необхідності провести фумігацію.
- Грамотно заповнювати сховище. Найякісніша сировина має бути внизу, а менш якісна – у верхній частині.
- Забезпечити хорошу аерацію в сховищі. Заглушки мають бути розподілені рівномірно, ефективно використовувати вентиляційну вивантажувальну лійку і телескопічний вентиляційний спис. У великому бункері варто використовувати прийом повторюваних конусів – при завантаженні кожні 4 м витягувати кілька тонн сировини, щоб виходив перевернутий конус.
- Правильно сушити зерно, дотримуючись допустимої вологості відповідно до терміну зберігання.
- Дотримуватися оптимального температурного режиму. Він залежить від регіону: на півдні – 5 градусів, у північних широтах – 0 градусів.
- Регулярно оглядати зерно, перевіряти його вологість, температуру. При підвищенні показників, появі стороннього запаху, скоринки на поверхні або злипанні зерен вмикати вентиляцію.
- Регулярно перевіряти сховище на предмет шкідників. Рекомендується заздалегідь поставити пастки і періодично їх оглядати.
- У літні та теплі осінні дні тримати сировину в прохолоді. Якщо планується продавати його пізніше червня наступного року, температуру можна підвищити до 10-12 градусів.
Особливості зберігання пшениці залежать від багатьох чинників. Потрібно враховувати кліматичні умови конкретного регіону, необхідний термін зберігання врожаю, сорт культури, призначення зерна. Важливими моментами є температурний режим зберігання, вологість і захист від шкідників.